Цифровий кінотеатр спочатку був розроблений для заміни 35-мм плівки з метою зниження вартості розповсюдження фільмів, забезпечення оперативного розповсюдження та збереження якості зображення, на відміну від 35-мм плівки. Digital Cinema Initiatives (DCI), консорціум великих голлівудських студій, керує специфікацією найвищого рівня для основної технології. Обладнання перевіряється відповідно до частини специфікації згідно з Планом випробувань на відповідність DCI (CTP). Сумісність обладнання керується стандартами DCI, SMPTE або галузевою практикою.
Основи проекційної системи
Фільми розповсюджуються в цифровій формі, а дані про фільм поширюються як композиція. Композиції упаковуються для розповсюдження у вигляді пакета цифрового кіно (DCP). Фільми шифруються перед розповсюдженням і розшифровуються в кінотеатрі. Ключ дешифрування надається у формі повідомлення про доставку ключа (KDM). Також здійснюється антипіратське маркування (“водяні знаки”), коли зображення та звук позначаються інформацією про час доби та місцеположення. Усі захищені процеси відбуваються в режимі реального часу на захищеному обладнанні, таким чином, зображення та звукові дані ніколи не зберігаються у доступному для користувача локальному сховищі даних у незашифровані вигляді. Процесор, на якому відбувається дешифрування, декомпресія та антипіратське маркування, називається медіаблоком. Медіа-блок містить систему керування кінозалом (SMS), яка забезпечує інтерфейс користувача до системи проекції (також відому як «екранна система») і керує локальними завданнями для блоку безпечної обробки.
Система управління кінотеатром
Більшість кінотеатрів мають більше ніж один кінозал. Мовою кінематографа кінозал часто називають «екраном». Для керування кількома екранами потрібні засоби планування показів, керування вмістом і ключами, централізоване зберігання вмісту та ключів для подальшого переміщення по мережі на екран, а також можливість моніторингу стану та працездатності системи.
DCP надходять у кінотеатр за допомогою супутника, Інтернета або за допомогою портативного сховища, такого як жорсткий диск, і зберігаються в локальній мережі. Типова композиція має розмір близько 200 ГБ, а KDM зазвичай менше 100 КБ. Зачасту отримують кілька версій назви з такими функціями, як відкриті субтитри та/або мовними варіантами звукової доріжки. Більшість кінотеатрів працюють за розкладом з системи Point-of-Sale (POS-система продажу квитків), яка не є частиною системи кінотеатру.
Менеджер розкладу завантажує розклад з POS і на основі цього генерує фактичний час відтворення для реклами, трейлерів і фільмів на кожному екрані. Менеджер розкладу також перемістить композиції, що зберігаються в локальній мережі, на відповідні екрани.
Менеджер ключів внесе в каталог отримані KDM і зіставить їх з кожним екраном. У більш складній системі, менеджер ключів також сприятиме автоматизації доставки KDM, збираючи та надсилаючи облікові дані обладнання відповідному постачальнику генерації KDM.
Система моніторингу повідомить, чи все готово до показу, а якщо ні, підніме відповідні “прапорці” працівникам кінотеатру. Усі описані елементи часто об’єднуються в один продукт, який називається системою управління театром – TMS (Theatre Management System).
Оригінал статті: Cinepedia